Корзина пуста
Лавсанові гільзи
Історія створення та розвитку лавсану
Лавсан був уперше створений у середині XX століття і став одним із найважливіших відкриттів у галузі синтетичних матеріалів. Історія лавсану почалася в 1941 році, коли британські хіміки Джон Рекс Уїнфілд і Джеймс Діксон, які працювали в компанії Imperial Chemical Industries (ICI), вперше синтезували поліетилентерефталат (ПЕТ), який пізніше став основою для виробництва лавсану.
Вже у 1950-і роки виробництво лавсану стало масовим, і він швидко завоював популярність завдяки своїм унікальним властивостям: міцності, довговічності та стійкості до зминання.
Лавсан відомий під різними фірмовими назвами, такими як ПЕТ, майлар, дакрон, терілен, тергал, тревіра, теторон та поліестер.
Сьогодні лавсан залишається одним з найбільш затребуваних синтетичних матеріалів, завдяки своїй універсальності і здатності адаптуватися до потреб промисловості і споживачів, що змінюються.
Характеристики лавсану
Найбільший плюс – це висока міцність та жорсткість. Матеріал стійкий до розривів та інших фізичних впливів.
Стійкість до високих температур.
Хороша гнучкість.
Лавсан має високу стійкість до таких хімічних речовин, як кислота, органічні розчинники та луги.
Має високу стійкість до сонячних променів.
Ще одна важлива перевага цього матеріалу – антибактеріальність, в лавсанових волокнах немає відповідних умов розвитку грибків і бактерій.
Цей матеріал має низьку проникність повітря та гігроскопічність, тобто абсолютно водонепроникний.
Одним з мінусів є схильність до утворення статичної електрики.
Лавсанові гільзи
Мають хорошу розмірну стійкість, оскільки на них практично не впливає волога.
Відмінна стійкість до зношування в поєднанні з низькою повзучістю і викоким модулем пружності.
Багаторазові. Їх можна використовувати до 5-6 разів.