Корзина пуста
Куля "Маєра"
Розроблена Олександром Карловичем Маєром у 1963 році.
Тіло кулі Маєра складається із двох циліндрів. Між ними для надання обтічності є конусний перехід. Для кращого центрування головної частини кулі при її вході в дульне звуження є один провідний поясок.
У центрі кулі розташований поздовжній конусний канал, в якому знаходяться похилі ребра, що сходять нанівець в головній частині, і найвищі біля основи кулі, які своїми гребенями утворюють конус.
Зовні тіла кулі знаходяться похилі ребра – лопасті, кількість яких залежить від калібру кулі та може коливатися від шести до восьми. Зовнішні лопасті виконують роль провідних поясів і добре центрують кулю в каналі стовбура при проходженні дульного судження. Одночасно вони сприяють швидшому доданню обертального руху пулі в польоті завдяки великій площі лопастей і зменшенню розрідження повітря за хвостом кулі в польоті.
Вона має високу забійність і достатню зупиняючу дію, так як при ударі грибоподібно розгортається, не розбивається на частини, завдає поранення, що набагато перевершує діаметр кулі по калібру.
Основний недолік кулі Майєра – відхилення та розгортання при зустрічі з гілками.
При спорядженні необхідно зменшити навішування пороху в порівнянні з дробом, інакше куля не отримує обертання в каналі стовбура, зовнішні ребра змінюються, і куля летить шкереберть.
При правильних стовбурах та ретельному спорядженні патронів куля забезпечує прицільний постріл на 120-150 м і більше.
Може бути використана в підкаліберному варіанті коли, наприклад, куля шістнадцятого калібру поміщається в дробовий контейнер і в патрон дванадцятого. При цьому досягається підвищена початкова швидкість кулі, і з'являється можливість стріляти через будь-яке звуження.
