Охотникам

Куля «Супутник»

Кругла куля, з двома паралельними поясками та точками по секторах.

Добре центрована в патроні при стрільбі з рушниць з циліндровими та чоковими стволами забезпечує задовільний бій до 70м.

Увага! Необхідно пам'ятати, що при спорядженні патронів кулею "Супутник", як і при спорядженні кульових патронів, іншими системами куль з центруючими поясками і поздовжніми ребрами, слід проводити контрольний замір зовнішнього діаметра кулі по поясах, що центрують, і ребрах і діаметра тіла кулі між центруючими. Такий замір обов'язковий всіх зразків куль, придбаних мисливцем з кожної випущеної промисловістю партії, оскільки застосування куль великого діаметра може призвести до сильного роздуття стовбура в дульному звуженні, або навіть до розриву його.

Куля "Маєра"

Розроблена Олександром Карловичем Маєром у 1963 році.

Тіло кулі Маєра складається із двох циліндрів. Між ними для надання обтічності є конусний перехід. Для кращого центрування головної частини кулі при її вході в дульне звуження є один провідний поясок.

У центрі кулі розташований поздовжній конусний канал, в якому знаходяться похилі ребра, що сходять нанівець в головній частині, і найвищі біля основи кулі, які своїми гребенями утворюють конус.

Зовні тіла кулі знаходяться похилі ребра – лопасті, кількість яких залежить від калібру кулі та може коливатися від шести до восьми. Зовнішні лопасті виконують роль провідних поясів і добре центрують кулю в каналі стовбура при проходженні дульного судження. Одночасно вони сприяють швидшому доданню обертального руху пулі в польоті завдяки великій площі лопастей і зменшенню розрідження повітря за хвостом кулі в польоті.

Вона має високу забійність і достатню зупиняючу дію, так як при ударі грибоподібно розгортається, не розбивається на частини, завдає поранення, що набагато перевершує діаметр кулі по калібру.

Основний недолік кулі Майєра – відхилення та розгортання при зустрічі з гілками.

При спорядженні необхідно зменшити навішування пороху в порівнянні з дробом, інакше куля не отримує обертання в каналі стовбура, зовнішні ребра змінюються, і куля летить шкереберть.

При правильних стовбурах та ретельному спорядженні патронів куля забезпечує прицільний постріл на 120-150 м і більше.

Може бути використана в підкаліберному варіанті коли, наприклад, куля шістнадцятого калібру поміщається в дробовий контейнер і в патрон дванадцятого. При цьому досягається підвищена початкова швидкість кулі, і з'являється можливість стріляти через будь-яке звуження.

Лавсанові гільзи

Історія створення та розвитку лавсану

Лавсан був уперше створений у середині XX століття і став одним із найважливіших відкриттів у галузі синтетичних матеріалів. Історія лавсану почалася в 1941 році, коли британські хіміки Джон Рекс Уїнфілд і Джеймс Діксон, які працювали в компанії Imperial Chemical Industries (ICI), вперше синтезували поліетилентерефталат (ПЕТ), який пізніше став основою для виробництва лавсану.

Вже у 1950-і роки виробництво лавсану стало масовим, і він швидко завоював популярність завдяки своїм унікальним властивостям: міцності, довговічності та стійкості до зминання.

Лавсан відомий під різними фірмовими назвами, такими як ПЕТ, майлар, дакрон, терілен, тергал, тревіра, теторон та поліестер.

Сьогодні лавсан залишається одним з найбільш затребуваних синтетичних матеріалів, завдяки своїй універсальності і здатності адаптуватися до потреб промисловості і споживачів, що змінюються.

Характеристики лавсану

Найбільший плюс – це висока міцність та жорсткість. Матеріал стійкий до розривів та інших фізичних впливів.

Стійкість до високих температур.

Хороша гнучкість.

Лавсан має високу стійкість до таких хімічних речовин, як кислота, органічні розчинники та луги.

Має високу стійкість до сонячних променів.

Ще одна важлива перевага цього матеріалу – антибактеріальність, в лавсанових волокнах немає відповідних умов розвитку грибків і бактерій.

Цей матеріал має низьку проникність повітря та гігроскопічність, тобто абсолютно водонепроникний.

Одним з мінусів є схильність до утворення статичної електрики.

Лавсанові гільзи

Мають хорошу розмірну стійкість, оскільки на них практично не впливає волога.

Відмінна стійкість до зношування в поєднанні з низькою повзучістю і викоким модулем пружності.

Багаторазові. Їх можна використовувати до 5-6 разів.

Гільзи

Гільза для гладкоствольної зброї є основною частиною патрона, в якій розміщуються всі його комплектуючі: капсуль запалювач, порох, пижі та снаряд (дріб, картеч, куля).

Гільза складається з поліетиленової (або іншої) трубки та металевої основи з гніздом для капсуля-запальника та донного пижа.

Матеріал, з якого виготовляються гільзи:

- лавсан;

- поліетилен;

- папір, так звані папкові гільзи;

- латунь, гільзи з якої були широко поширені багато десятиліть і навіть лідирували до появи поліетиленових гільз;

- сталь, з якої випускаються гільзи 12 та 410 калібру.

Кожен із матеріалів має свої плюси та мінуси, проте нині домінує поліетилен.

Калібри гільз для гладкоствольної мисливської зброї:

* 12 (поліетиленова, лавсанова, паперова, латунна, сталева);

* 16 (поліетиленова, лавсанова, паперова, латунна);

* 20 (поліетиленова, лавсанова, паперова, латунна);

* 28 (латунна);

* 32 (латунна);

* 410 (поліетиленова, сталева).

Висота гільз: 70, 76 і навіть 89 мм. 76 та 89 мм розраховані на збільшені заряди та застосовуються у зброї, яка має відповідну довжину патронника.

Висота металевої основи (спідниці) – 8, 12, 16, рідше 24 мм. Чим менша висота, тим нижча ціна гільзи у продажу.

Мисливські патрони 12 калібру: основні види, призначення та характеристики.

У мисливському середовищі патрони 12 калібру є найпопулярнішими, однак і вибір таких боєприпасів різноманітний. Адже на нього впливає безліч факторів, які навіть не мають відношення до типу рушниці: це і погодні умови, і вид звіра, і природний ландшафт, і навіть кількість дичини. Незважаючи на те, що сучасні збройові компанії виробляють приблизно однакові за якістю мисливські патрони 12 калібру, результативність стрільби буває різною.

Давайте розглянемо основні види мисливських патронів 12 калібру та визначимо їхнє призначення.

Насамперед варто відзначити, що при виборі боєприпасів для рушниці необхідно звернути увагу на можливості своєї зброї. Так, якщо у вас полегшена рушниця і вона не розрахована на високий тиск, не варто використовувати набої з обтяженим зарядом.

Необхідно запам'ятати, що патрони діляться на тип заряду і бувають:

дробові з довжиною гільзи – 65, 70, 76, 89 мм.
картечні з довжиною гільзи – 65, 70, 76 мм.
кульові з довжиною гільзи – 65, 70, 76 мм

Споряджаються димним або бездимним порохом.

Гільзи бувають металеві, пластмасові чи паперові.

У патроні використовується свинцевий та рідше сталевий дріб.

Патрони бувають як стандартного типу, так і зі збільшеним тиском типу «Магнум».

Дробовий патрон. Цей вид патронів, призначений для полювання на дрібного звіра, лісову дичину і водоплавних пернатих. Широкий радіус ураження, гарантує попадання по дрібній цілі чи групі цілей. Розмір дробу при цьому варіюється від 1,25 до 5 мм. Цей вид боєприпасів поділяється на номери, залежно від спорядженого дробу різного діаметру (стандартні, дробові).
Картечний патрон. В ньому дріб більший, а самі набої використовують при полюванні на звіра середнього розміру – вовка, косулю, тощо. Патрон має більшу забійну силу та дальність польоту картечі, що дозволяє полювати на полохливого звіра, який не підпускає до себе мисливця близько. Розмір дробу варіюється від 5,25 до 10 мм. Патрон споряджається узгодженою та неузгодженою картеччю.
Кульовий патрон. Застосовуються в полюванні на великого звіра, шкуру якого не може пробити дріб картеч, типу кабана, оленя, або лося. Кулі для патронів 12 калібру бувають: круглої форми, стрілочні, що мають хвіст-стабілізатор; турбінні, які використовують допомогу потоку повітря, що йде назустріч; стрілочно-турбінні. На сьогоднішній день, існує безліч різних видів і типів куль.

Маркуються мисливські патрони 12 калібру написом, у якому зібрані короткі характеристики набою, його основні параметри: призначення (мисливський), вид пороху, розмір калібру, довжину гільзи, номер дробу.

Страница 2 из 4